Війна грибів

Aрт-бук «Війна грибів» — це книга, у якій, попри її позірну простоту, багато шарів змісту. Метафоричною мовою вона розказує про конфлікт, базову для будь-якого людського колективу ситуацію. Водночас у руках талановитих співавторів — художника Нікіти Кравцова і письменника Андрія Куркова — казка набуває ще одного, цього разу гострополітичного виміру. Вона стає надзвичайно актуальною ремаркою до однієї з найболючіших тем новітньої української історії — війни, що її веде Росія проти України. І, нарешті, унікальний арт-бук — це вишуканий естетський омаж класикові українського мистецтва Георгію Нарбуту. Георгій Нарбут завершив малювати свою «Війну грибів» у квітні 1906-го, а видрукувано її 1909-го.

Ідею своєї книжки Нікіта Кравцов придумав 2021-го, коли був залучений Наталею Гузенко-Будьє до проекту вшанування Нарбута в Франції. Для «Війни грибів» Нікіта створив тридцять шість авторських малюнків. За своєю структурою нове видання майже один в один повторює нарбутівську книгу. Але і тут є варіації, за якими цікаво простежити. Передусім абсолютно різниться естетика ілюстрацій. Кравцов працює в характерній для себе манері, у його малюнках значно більше уваги приділено тілесності. У цих роботах багато пустот, а в око впадає яскраве, підкреслено просте кольорове рішення, що базується на використанні контрастних, переважно відкритих барв. Художник присвячує свою книгу батькові — Віталію Борисовичу Кравцову. Той живе в Україні та разом із сином хвилюється за її долю.

Переказ казки, що його зробив Андрій Курков, має свої особливості. У розповіді з’являється причинно-наслідковий зв’язок і метафорична прив’язка до актуальних подій. «Війна грибів» має засновок — конкретну загрозу від царя Гороха. Цього персонажа вітчизняний читач впізнає без проблем — він мешкає за лісом, рік за роком нарощує свою військову міць, а в один прекрасний день починає лаштувати гармати й направляти їх на землі грибів. Ось тут і з’являється Боровик. У цій версії оповідки він тепер не цар-узурпатор, а патріотично налаштований грибний полковник. Боровик, як і в нарбутівській казці, кличе різні гриби на війну, але більшість не готова захищати свою батьківщину. І знову лише відважні молочники стають на бік свого гетьмана та роблять гарматний залп. Від цього удару агресивні, але, як виявилося, боягузливі горошки розбігаються. Казка закінчується водночас піднесено й сумно. Чи, радше, реалістично. Молочники вирішують і далі жити біля гармат, аби боронити всіх від загарбників, а решта грибів перебираються подалі від зони конфлікту. «Їм, напевно, однаково, хто в лісі хазяїн. Аби лише тихо було», — підсумовує автор. Гранично проста, але така впізнавана історія з величезною кількістю алюзій на актуальні проблеми українського суспільства.