ДЕ КУПИТИ:
Не знайдено жодної пропозиції :(
Як сталося, що ціле покоління розумних і відповідальних молодих людей віддає кожну мить свого життя на служіння інтересам корпорацій?
Корпорації впливають на наші життя, економіку і навіть політику: від традиційних виробників до нових технологічних гігантів. Дехто називає їх рушієм прогресу й процвітання, а інші стверджують, що вони женуться за прибутком і шкодять нам.
Професор Вільям Магнусон доводить, що обидва погляди правильні. Історія корпорації — це передусім історія про людей: торговців, банкірів та інвесторів, які з часом сформували ландшафт нашої сучасної економіки. І серед її центральних персонажів є як хоробрі, могутні й геніальні, так і підступні, хитрі та жорстокі. Інколи ці риси зустрічаються одночасно в одній людині.
І хоча корпорації не завжди поводяться гідно, їхня мета благородна, адже від початку свого існування в Римській імперії вони були покликані сприяти загальному благу. І відроджуючи цей дух громадянської чесноти сьогодні, корпорації можуть допомогти створити суспільство, в якому всі ми (а не лише акціонери) отримуватимемо вигоду від прибутків підприємств.
Вільям Магнусон (William Magnuson) — професор юридичної школи Техаського університету A&M, де викладає і пише про корпорації, технології й фінанси. До приходу в Texas A&M він викладав право в Гарварді, працював юристом в Sullivan & Cromwell і журналістом в римському бюро Washington Post.
Бути творцем королів завжди безпечніше, ніж бути королем самому. Медічі добре засвоїли цей урок у першій половині XV століття. Вони старанно намагалися триматися осторонь від політичних повноважень, віддаючи перевагу стабільним фінансовим прибуткам, а не перипетіям державного управління. Засновник банку Джованні присвятив себе непростому завданню — поставити банк на міцне фінансове підґрунтя — і відмовився від явних політичних амбіцій. Оскільки пріорів у Флоренції обирали шляхом жеребкування, час від часу він потрапляв до складу уряду, а одного разу, 1421 року, навіть був гонфалоньєром, але його політика зазвичай демонструвала відданість інтересам бідних. Приміром, він замінив регресивний подушний податок на більш прогресивний податок на нерухомість і відхилив пропозицію дозволити дворянам брати участь в уряді синьйорії. Найчастіше він просто відмовлявся від політичних почестей. Коли 1422 року папа Мартін V запропонував йому стати графом Монтеверде, той чемно відмовився. Політика була не для нього.
Акції та біржа — дві частини кожної капіталістичної системи. Акції дозволяють корпораціям отримувати капітал від населення, а біржі дають змогу суспільству заробляти на акціях. Як на свою превелику радість виявила Ост-Індійська компаніяця — ця суміш вибухова. Інвестори дають гроші перспективним компаніям, а ті вкладають їх у нові проєкти. Коли проєкти окупаються, інвестори заробляють гроші й можуть знову вкласти їх у перспективні компанії. Гроші приходять і йдуть. І так по колу. Єдині обмеження — амбіції керівників і кишені громадськості.
1945 року Форд остаточно облишив справи у віці 82 років. Управління перейшло від Форда до групи керівників, директорів та менеджерів. Компанія почала діяти більше як сучасна корпорація. Як описував це гарвардський економіст Джон Кеннет Гелбрейт, «Ford перетворився на бюрократію. Концепція особистості стала частиною організації, але контроль перейшов від її власників до управлінців».
Але відлуння легенди Ford ще десятиліттями лунатиме в американській культурі. Джек Керуак їздив на «форді» 1937 року у своєму бітниківському романі «В дорозі». Джеймс Дін їздив на розкішному «форді меркʼюрі» 1949 року у фільмі «Бунтівник без причини». «Бріолінова блискавка» у фільмі «Бріолін» — це «форд делюкс» 1948 року. Джон Рокфеллер не перебільшував, коли назвав Ford Motor Company «промисловим дивом епохи».
«Магнусон красномовно пояснює, як впродовж історії виникали проблеми посередників і агентів, антимонопольного законодавства, екологічні й трудові права»,
— The Economist
«Історичний екскурс у минуле»,
— Bloomberg Opinion
«Вичерпна і жива розповідь про вісім корпорацій, які змінили світ... Цінна, прониклива оцінка цих надзвичайно впливових суспільних гравців — і чіткий набір рекомендацій, як змусити їх служити добру»,
— Shelf Awareness
«Я не можу зробити Магнусону вищого компліменту, ніж сказати, що «Заради прибутку» — це книга, якою я, як автор, пишався б»,
— Мартін Вандер Вейєр, The Spectator (Великобританія)
««Заради прибутку» — це добре написана історія корпорації, яка є несподівано важливою темою для всіх нас»,
— Charter
««Заради прибутку» — блискуче задумана і повчальна захоплива історія інституції, яка сформувала все наше життя — і в кращому, і в гіршому сенсі»,
— Lawrence Wright, author of The Plague Year
«У цій живій та інформативній історії корпорації Вільям Магнусон доводить, що корпорації були створені для служіння суспільним інтересам, проте їх знову і знову використовують для максимізації прибутків акціонерів і керівників. Обов'язкова для прочитання кожного, хто вивчає найвпливовішу форму економічної організації у світі»,
— Adam Winkler, author of We the Corporations