Павло Скоропадський. Спогади. Кінець 1917 - грудень 1918

Видання «Скоропадський. Спогади 1917-1918» підготувала група фахівців Інституту археографії Академії наук. Текст спогадів Гетьмана подано мовою оригіналу, з коментарями, ґрунтовною післямовою і анотованим покажчиком імен.

ТЕМАТИКА
мемуари, історія України, політика,

ПРО КНИГУ
Йшов четвертий рік світової війни. Втомлений подіями генерал-лейтенант російської імператорської армії Павло Петрович Скоропадський, нащадок старовинної старшинської фамілії, ще не знав, що стане гетьманом незалежної Української Держави.

Епоха змін, яку самовбивчо наближали революціонери всіх мастей, перетворилася на апокаліпсис, війну всіх проти всіх, але Скоропадському стало духу взяти на себе невдячну ношу державного будівництва. Спроба закінчилася цілковитим і очікуваним провалом, але окремі починання гетьмана дотривали до наших днів: саме йому Україна завдячує, наприклад, Академією наук.

ДЛЯ КОГО КНИГА
Для якнайширшого кола читачів, усіх, кого цікавить історія України та постать Скоропадського зокрема.

ЧОМУ ЦЯ КНИГА
У цих пронизливих спогадах постають буремні роки революції і громадянської війни та особиста драма Скоропадського, який за влучними словами Вячеслава Липинського, став українцем, тільки переставши бути гетьманом. Але, на жаль, було вже пізно: Україну охопив червоний морок з півночі. Коментарі до видання підготували Георгій Потульницький, Владлена Мараєва. Післямова — Ярослава Пеленського, Ігоря Гирича та Георгія Папакіна.

ВІДГУКИ ПРО ЕЛЕКТРОННУ КНИГУ:

Мемуари Павла Скоропадського розвінчують міфи довкола його постаті. Відвертий опис діяльності гетьмана — глибоке джерело для аналізу його здобутків, помилок і трансформації політичних переконань. Відтак це повна картина переломної історичної доби, уроки якої нам необхідно засвоїти.

ЛЕОНІД КРАВЧУК, ПЕРШИЙ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ

Павло Скоропадський — одна з найважливіших і до кінця «не прочитаних» постатей ХХ століття. Він разом зі своїм Краєм весь час перебував у транзиті — від лояльно-імперського малоросійства до модерного політичного націоналізму. На відміну від його товариша Маннергейма, гетьману не судилося побудувати суверенну незалежну державу. Але його спроба, Українська Держава 1918-го, — це цікавий історичний феномен, вивчення якого дає ключі до розуміння, чому Скоропадському не вдалося втілити свій задум в життя і чому нам так важко закінчувати розпочату ним справу сьогодні.

ВАХТАНГ КІПІАНІ, ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР «ІСТОРИЧНОЇ ПРАВДИ»