Не злякаюся зла

Натан Щаранський народився у місті Сталіно (нині — Донецьк) у 1948 році.

Навчався у Московському фізико-технічному інституті. У середині 1970-х був одним з ініціаторів створення Московської Гельсінської групи, активно співпрацював із Українською Гельсінською групою. Брав активну участь у єврейському русі в СРСР, піднімав питання необґрунтованих відмов у наданні дозволів євреям на еміграцію. Став своєрідним символом руху «відмовників».

У 1977 був заарештований за антирадянську діяльність, у 1978 – засуджений до 13 років позбавлення волі за звинуваченням у шпигунстві на користь США. За домовленістю між США та СРСР, у 1986 був обміняний на радянського шпигуна й емігрував до Ізраїлю, де став видатним політичним та громадським діячем: очолював Єврейське агентство для Ізраїлю Сохнут, був віце-прем'єр-міністром та міністром у кількох урядах Ізраїлю, депутатом Кнесету. Щаранський є також членом Наглядової ради Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр».

Книгу «Не злякаюся зла» про дев’ять років перебування у таборах ГУЛАГу написав одразу після звільнення в якості своєрідного посібника з боротьби проти радянського режиму для тих, хто залишався в ув’язненні, і тих, хто міг туди потрапити.

Через майже 40 років після першого видання вихід друком «Не злякаюся зла» українською мовою, за висловом самого Щаранського актуалізував його першочерговий задум. Тепер ця книга сприймається не лише як подорож у минулі часи, а знову як посібник із боротьби з режимом, цього разу – російським імперським.