Мрійник

Владислав Реймонт – польський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1924 р. за роман «Селяни». Належав до кола неоромантиків «Молода Польща». Автор оповідань, повістей, романів, різноманітних тематично і жанрово. У творчості поєднано традиції критичного реалізму з елементами натуралізму і символізму. У кращих зразках прози «Зустріч», «Перед світанком», «Справедливо» домінує побутова тематика і картини з життя села. Романи «Комедіантка», «Бродіння» присвячені описам життя провінційного чиновництва, акторського середовища, переважає міська тематика. Автор роману «Вампір», історичної трилогії «1794 рік» про Польщу кінця XVIII століття і національно-визвольне повстання під керівництвом Тадеуша Костюшко. Реймонт болісно сприймав революційні події 1905 р., не схвалював революцію як спосіб змін у соціумі. Творчим відгуком на ці події став роман «Мрійник» 1910 р. тематично і за художньою манерою близький до «Комедіантки» та «Ферментів». Головний герой твору — касир на маленькій залізничній станції, який втікає у Париж, мріючи про надзвичайне кохання і відчуваючи тугу за омріяним недосяжним життям.