ДЕ КУПИТИ:
Не знайдено жодної пропозиції :(
Як і чому одна з найосвіченіших і найкультурніших націй світу стала ініціатором найжорстокішої війни і геноциду в історії?
У вересні 1939 року війна розпочалася без особливого ентузіазму з боку звичайних німців, проте без їхньої активної участі і відданості вона не змогла б тривати майже шість років. Як мінливий перебіг війни — від стрімких перемог і блискавичних бліцкригів до поразок на сході та нищівних бомбардувань німецьких міст — змінив погляди, очікування і страхи німецького народу? Коли німці усвідомили, що ведуть війну-геноцид і як вони виправдовували її для себе?
Британський історик Ніколас Старгардт, спираючись на числення свідчення — щоденники і листи закоханих, судові протоколи і військові листування — досліджує, як німці пережили Другу світову війну, проливаючи світло правди на їхні мотиви і внутрішні конфлікти. Це реальна історія про страхи злочинців і надії переможців, розказана від імені очевидців — солдатів, вчителів, домогосподарок, нацистів, християн і євреїв, що розкриває реальні мотиви суспільства, яке підтримувало і виправдовувало жорстоку геноцидну війну.
Ніколас Старгардт (Nicholas Stargardt) — один з провідних британських дослідників нацистської Німеччини, професор сучасної європейської історії в коледжі Магдалини (Оксфорд) та член Королівського історичного товариства. Автор книги Witnesses of War: Children's Lives Under the Nazis. Старгардт є одним із експертів у серіалі BBC Four (також показаному на Netflix у 2023 році) Lost Home Movies of Nazi Germany.
Коли у вересні 1939 року почалася війна, вона була вкрай непопулярною в Німеччині. Проте ніхто особливо не замислювався над її причинами. Якщо у Великій Британії і Франції всім було зрозуміло, що Гітлер розв’язав загарбницьку війну, без жодних причин напавши на Польщу, то більшість німців були впевнені, що змушені воювати задля самооборони через махінації союзників і польську агресію. Інформації про подібні погляди в ґрунтовних історичних дослідженнях не знайти — лиш іноді щось з’являється на сайтах авторів, які потурають неонацистам. У наш час здається доволі дивним, що стільки німців щиро в це вірили, хоч і не були затятими нацистами. Як вони могли сплутати навмисну та жорстоку колоніальну загарбницьку війну з війною заради захисту вітчизни? Як вони могли вважатися патріотами в оточенні ворогів, а не борцями за ідеї Гітлера з його панівною расою?
Для сімей і окремих людей війна здавалася нестерпно довгою. Навколо розгорталися великі події, але мільйони листів рідним і близьким, що їх щоденно доставляла адресатам польова пошта, є чудовими хроніками хитрощів, що мали допомогти певним чином пристосуватися до дійсності й надмірних вимог війни. Намагаючись підтримати одне одного, багато пар замовчували ускладнення в їхніх стосунках, тому масштаби проблеми стали зрозумілим тільки після війни, коли сім’ї почали возз’єднуватися. У перші повоєнні роки різко зросла кількість розлучень. Ця книжка про довгу війну. У ній описані трансформації німецького суспільства й те, як незримо та водночас незворотно люди адаптувалися до війни, на хід якої, що з кожним днем ставало відчутніше, вони вже не могли жодним чином вплинути. Ми простежимо за зміною очікувань, надіями і страхами людей, які пройшли через події, що їх сформували. Їхні історії є своєрідним емоційним мірилом пережитого й моральним барометром суспільства, яке стало на шлях самознищення.
Мрії про повоєнне життя були центром надії, стимулом здобути перемогу або, що далі, то частіше, уникнути поразки. Якими виправданими й необхідними заради великої мети не були б воєнні роки, вони стали втраченими; справжнє життя почнеться згодом. Один солдат сказав від імені багатьох, обіцяючи дружині: «Ось тоді нарешті заживемо». Напередодні Різдва 1944 року молодий командир-танкіст на Східному фронті писав нареченій у Берлін, жаліючись на зірвані плани стати художником і висловлюючи побоювання, що війна не покладе край нескінченній низці конфліктів: «Після цієї війни скоро, десь за років двадцять, буде інша, і це можна помітити вже зараз». Потім він додав: «Мені здається, життя цього покоління вимірюється катастрофами».
Люди хотіли, щоб у країні знали про те, в яких умовах доводиться щодня жити місцевому населенню: «Про необхідність добиратися на роботу через купи уламків і хмари пилу, коли не працює громадський транспорт; про неможливість помитися і приготувати їжу через відсутність води, газу й електрики; про цінність єдиної врятованої ложки чи тарілки». Рятуючись від розрухи, містяни часто спрямовували свій гнів проти нацистів. У переповненому потязі, що їхав із Кельну до Франкфурта майже два дні, спостережливий майстер із Гамма помітив у купе грубо намальований крейдою малюнок: «Шибениця, на якій висить свастика. Всі це бачать, але ніхто не стирає».
Коли молоде покоління задумувалося, як німці могли привести світ до такого лиха, старше покоління і досі залишалося в полоні пережитої катастрофи.
«Нова неймовірна книжка... Щоб писати так, потрібна неабияка чутливість і психологічна витонченість у поєднанні з надзвичайною безстрашністю. Старгардт вражає не лише як культуролог, а також має разюче сильне розуміння військового наративу війни. А це незамінна річ. Він дав нам справді ґрунтовну частину історії»,
— Адам Туз, New York Times Book Review
«Витончено написана «Мобілізована нація» Ніколаса Старгардта на сьогодні є найбільш повним і читабельним посібником із цього питання. Це чудова наукова праця. Кожен, хто цікавиться націонал-соціалістичною Німеччиною, Другою світовою війною та багатьма кривавими режимами, які досі спотворюють землю, повинен це прочитати»,
— Wall Street Journal
«Драматичний екскурс у життя звичайних німецьких чоловіків і жінок під час Другої світової війни»,
— Вибір редактора, New York Times Book Review
«Старгардтів метод використання листів і щоденників пересічних німців дає несподівані уявлення і про гуманність німців, і про їхній перехід до варварства»,
— Economist
«Ця правдива історія повсякденного життя відображає складні почуття пересічних німців під час нацистського режиму. Чудове дослідження»,
— GUARDIAN
«Старгардт спирається на щоденники, листи та сучасні документи, щоб зобразити величезне соціальне полотно німців на війні: солдатів і цивільних, чоловіків і жінок різного віку. Він розповідає цю похмуру історію вільно і добре та ілюструє її безліччю промовистих і часто неочікуваних випадків»,
— New York Review of Books
«Захопливо. Старгардт створює складний портрет нації, охопленої як патріотизмом, так і обуренням, натхненної ранніми військовими перемогами і гордої за військові навички Вермахту»,
— Foreign Affairs
«У своїй новій видатній книзі «Мобілізована нація» історик Оксфордського університету Ніколас Старгардт ексгумує листи та щоденники німецьких солдатів та звичайних людей. Він детально описує, як культурна нація збожеволіла, як звичайні солдати стали масовими вбивцями і як церкви Німеччини дивилися крізь пальці на вбивства невинних»,
— Washington Post
«Чудово досліджена і чітко написана «Мобілізована нація» є важливою і значущою книгою»,
— Spectator, (UK)
«Об’ємна, але ґрунтовна розвідка. Добре досліджена, тривожна соціальна історія війни, яка спонукає до глибоких, навіть тривожних роздумів. Для читачів, які задаються питанням, що вони могли б зробити за тих самих обставин»,
— Kirkus Reviews
««Мобілізована нація» блискуче, у дивовижних деталях розкриває приголомшливі питання про те, як найосвіченіша та найкультурніша нація на землі могла розв’язати таку криваву, варварську та геноцидну війну. Старгардт плавно і яскраво переплітає історії понад десятка окремих німців з усіх прошарків суспільства з подіями, що розгорталися під час війни»,
— Steve Forbes, Forbes.com